Тема виховної години: Історія столиці нашої держави.

Мета: ознайомити з минулим Києва; формувати уявлення про столицю як головне місто країни; розвивати вміння фантазувати, уявляти, мріяти; формувати інтерес до навколишнього світу і пізнавальної діяльності; виховувати почуття любові та поваги до України; прищеплювати бережливе ставлення до природи, до пам'яток минулого; виховувати почуття прекрасного.

Форма уроку: урок-мандрівка.

Обладнання: фотоколаж «Київ — колиска всієї України» (малюнки-ілюстрації: пам'ятник трьом братам і сестрі, вулиця Хрещатик, Золоті ворота і Софіївський собор, Чернеча гора, пам'ятник Шевченку, Хмельницькому); портрети славних людей України: Ярослава Мудрого, княгині Ольги, Володимира Мономаха, Богдана Хмельницького, Т.Г. Шевченка; записи пісень «Реве та стогне Дніпр широкий», «Ой, є в лузі калина», «Пісня про Київ»; репродукції картин Т.Г. Шевченка; ілюстрації на правила дорожнього руху; іграшкові види транспорту (автобус, поїзд, пароплав).
Хід уроку:

I. Організаційний момент
II. Мотивація навчальної діяльності
— Сьогодні на уроці ми будемо фантазувати, уявляти, подорожувати різними маршрутами на різних видах транспорту.
Допомагатимуть нам старшокласники — знавці своєї справи.

III. Ознайомлення з темою і метою уроку
— Ми вирушимо у місто Київ — столицю нашої країни. Столиця — це головне місто держави, там знаходиться уряд країни. Але ми будемо знайомитись з історичними пам'ятками, дізнаємося про минуле цього стародавнього міста. Кожна людина повинна знати минуле своєї країни. Дізнавшись про Київ, ви зрозумієте, що це місто не тільки стародавнє, а і прекрасне. І всі прекрасні пам'ятки, споруди створили українці. Нам є чим пишатись, є що берегти, є де вчитись.

IV. Основна частина
— Наш відправний пункт — вокзал рідного міста, до якого ми дістанемося автобусом.
Заплющили очі. Один, два, три — ми на площі біля автобусу. Але водій нас не пускає. Він перевіряє у нас знання правил дорожнього руху. (Користуючись ілюстраціями, старшокласник запитує правила).
— Для чого потрібно знати і дотримуватись правил дорожнього руху?
(щоб зберегти життя людей; щоб не допустити травматизму; для запобігання дорожньо-транспортним пригодам; щоб не заважати рухові транспорту).
— До Києва ми поїдемо поїздом.
Уявили поїзд. Дотримуємось правил посадки, займаємо відведені нам місця. У вагоні всі умови для комфортної поїздки.

Три брати (читає старшокласник):
Спинилися три вершники біля Дніпра,
три брати, три витязі-князі.
Попереду Кий. Він найстарший з братів,
а Щек середульший літами,
а третього витязя звали Хорив,
найменший він був між братами.
До рідного краю князі привели дружину з тяжкого походу,
припавши до берега, вої пили
цілющу дніпровськую воду.
А Кий із коня вороненького зліз,
окину околиці зором:
ліворуч — дрімучий незайманий ліс,
праворуч — байраки і гори.
— Послухайте, браття! — продовжував Кий
і сходив все вище і вище.
— А що, як отут нам, де берег стрімкий,
нове збудувать городище.
Тут вийшов з ватаги дружинників дід,
вклонився і Києві каже:
— Не раз ти дружину водив у похід
на військо загарбницьке враже.
Ти — старший з братів, найвідважніший ти,
дружина тебе поважає,
і місто, що буде отут, наректи
на честь твою, Киє, бажає.
(Ю. Кругляк ).

— Далі наш маршрут пролягає вулицею Хрещатик.
Йдемо пішком, дотримуючись правил дорожнього руху.
(Старшокласники розповідають, чому ця вулиця так називається, чим красива, які на ній є пам'ятники).
(Звучить пісня в записі «Пісня про Київ»).
— Зупинимося біля Софіївського собору, недалеко розташовані так звані Золоті ворота.
Одного разу Князь Ярослав зібрав багато воїнів і вирушив до Києва, бо печеніги взяли місто в облогу.
Зіткнувся він з ворогами на тій горі, де зараз стоїть собор Софії. Було тоді тут поле чисте. Відбувся жорстокий бій. Але до вечора Ярослав здолав лютих ворогів. На честь перемоги на цьому місці Ярослав збудував Золоті ворота. А ще збудував і оздобив золотом собор Софії, красою якого люди захоплюються і понині.
Ярослав у Соборі відкрив бібліотеку. Він зібрав багато скорописців, які перекладали книги з грецької мови слов'янською. І тому Ярослава прозвали Мудрим.
— Наша подорож триває.
Ми підходимо до пам'ятника Богдану Хмельницькому.
В селі Суботові люди розповідають, що там колись жили дід та баба. Дітей у них не було. Одного разу чують вони, що в них коло ґанку плаче дитина. Вони вибігли швиденько і побачили немовля, що лежало під хмелем, що оповив ґанок.
Баба каже: «Візьмемо собі цю дитину, це нам її Бог дав». Пораділи дід і баба і забрали дитину в хату.
«Як же ми його назвемо?» — питає дід. А баба і каже.
«Він нам Богом даний, то й назвемо його Богданом, а що знайшли його під хмелем, то хай же зветься і Хмелем або Хмельниченком».
Так і виріс у них Богдан Хмельницький, і став бравим козаком, а згодом і гетьманом України.
— Остання зупинка на маршруті — Канів. Подорож до нього ми здійснимо на пароплаві.
Заплющили очі, уявили пароплав, річку Дніпро.
Ми милуємося чудовими краєвидами, ось на правому березі Дніпра перед нами постає Канів. Це місто знають в усьому світі, тут, на Чернечій горі, знаходиться могила генія України — Тараса Григоровича Шевченка. Згадайте, діти, що ви знаєте про Т.Г. Шевченка.
Діти розповідають.
Деякі поезії Т. Шевченка ми вивчали на уроках читання, деякі — самостійно. Пригадайте їх.
(Вчитель вивішує дві картини — ілюстрації до віршів Т.Г. Шевченка — і пропонує учням уважно їх розглянути та пригадати, яким поезіям поета вони присвячені).
Картина перша. На ній зображена мальовнича природа одного з куточків рідного краю. Пишається явір
над водою. Дивиться у воду червона калина. На тихому плесі річки плавають качки.
— Який вірш поета нагадує ця картина?
(«Тече вода з-під явора» — читає учениця).
Картина друга. Схід сонця. Верби над ярами, легесенький вітерець. Співає соловейко.
— До якого вірша ця ілюстрація?
(«Сон» — читає учень).
(Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»).
— Подорож закінчилась. Додому ми швиденько перенесемось, адже були у казці: раз-два-три: ми в класі.

V. Рефлексія. Вправа «Мікрофон»
VI. Підсумок уроку
— Сподіваюсь, що ви завжди будете пишатись тим, що ви — українці, що ви живете в Україні і є нащадками таких людей, як Т. Г. Шевченко, Ярослав Мудрий, Богдан Хмельницький, княгиня Ольга.