У 2013/14 навчальному році починається викладання інформатики в початковій школі, що не може не радувати. Однак засмучує інше ‑ навчальна програма «Сходинки до інформатики» є по суті копією програми викладання курсу інформатики у старшій школі. Для порівняння наведено теми навчальної програми та кількість годин у другому, третьому та дев’ятому класах.

Основні завдання цього курсу:

• сформувати початкові уявлення про базові поняття інформатики;
• сформувати початкові навички знаходити, використовувати, створювати й поширювати повідомлення та дані за допомогою ІКТ, зокрема створювати графічні зображення, комп’ютерні презентації, текстові документи, шукати інформацію у мережі Інтернету, користуватись електронною поштою тощо;
• формувати алгоритмічне, логічне та критичне мислення.

Так само до кінця курсу «учні повинні досягти певної швидкості в клавіатурному введенні даних». Для цього автори рекомендують систематичну роботу учня з клавіатурним тренажером, неначе не розуміючи, що розмір долоні дитини 2–4-го класу не дозволяє використати десятипальцьовий метод уведення інформації, відповідно набути навичок правильного введення неможливо.

За 105 годин передбачається навчити всього цього дитину семи-дев’яти років, ураховуючи, що згідно з ДСанПіН 5.5.6.009-98 вона може працювати за комп’ютером протягом уроку лише 10–15 хвилин.

Блокова структура програми не дозволяє сформувати в учня цілісне сприйняття предмета «Інформатика». Дитина, легко відповідаючи на запитання: «Що вивчає математика?» або «Що ти робиш на читанні?», на аналогічне запитання про інформатику не зможе відповісти.

Ми не повинні забувати, що, згідно з дослідженнями психологічних лабораторій, один рік для п’ятирічної дитини дорівнює для неї 1/5 її життя (здається тривалішим у 10 разів), ніж один рік п’ятдесятирічної людини, що дорівнює для неї 1/50 її життя. Психологи пов’язують це зі щільністю нових уражень. Дитина постійно сприймає нову інформацію, а доросла людина — строго дозовано. Увага дитини скаче від подразника до подразника, а в дорослої людини вона здебільшого підконтрольна. Медики додадуть до цього різницю у швидкості обмінних процесів.

Ураховуючи це, блокова структура курсу викликає ще більше сумнівів. Наприклад, результати чотирьох годин навчання у другому класі з теми «Алгоритми і виконавці», нічим не підкріплені до третього класу, коли передбачається розвиток цієї теми протягом «аж» п’яти годин, будуть утрачені, адже в дитячому сприйнятті це вчили «дуже давно». Пояснення авторів програми, що вона «побудована лінійно-концентрично», ще раз підтверджує, що програма викладання «Сходинки до інформатики» не враховує особливостей психологічного розвитку дитини, а намагається зробити з нього «маленького дорослого».

Не менше запитань викликає розташування та зміст окремих тем. Наприклад:

• у другому класі в темі «Основні частини комп’ютера», у змісті матеріалу, що вивчається, наведено такий склад комп’ютера: «системний блок, пристрої введення (миша, клавіатура), пристрої виведення». Такий опис застарілий ще на початку XXI століття, бо в сучасних комп’ютерів часто відсутні системний блок, що окремо стоїть, миша, монітор, а екран є пристроєм не лише виведення, але і введення;
• у третьому класі передбачена тема «Робота з презентаціями», у процесі вивчення якої учень повинен навчитися за сім навчальних годин (з них безпосередньо за комп’ютером він може провести близько двох) такого: уводити, редагувати, форматувати текст (змінювати розмір, колір, зображення тексту та його вирівнювання), уводити та редагувати зображення, відкривати файл презентації, організовувати її перегляд, сортувати слайди, створювати презентації з трьох-п’яти слайдів.

Автори програми, розуміючи неможливість досягнення цих цілей, активно використовують термін «має уявлення». Про редагування та форматування, на їхню думку, дитина повинна «мати уявлення», а не вміти це робити, але при цьому без редагування та форматування створити презентацію на три-п’ять слайдів.

Здається очевидною необхідність перенести вивчення цієї теми на пізніший термін, коли в учня будуть сформовані вміння та навички роботи в текстовому редакторові й він буде психологічно більш підготовлений до «демонстрування презентації з усними коментарями перед слухачами».

Аргументи авторів про те, що ознайомлення з редагуванням і форматуванням тексту спеціально передбачені не в середовищі текстового процесора, щоби бути «цікавішими», викликає сумніви не лише у зв’язку зі складнішим інтерфейсом програми створення презентацій, але й попереднім ствердженням авторів про необхідність роботи учнів у спеціально створених для дітей графічних і текстових редакторах. На жаль, ніде у програмі такі графічні та текстові редактори не названі, більше того, в «Методиці викладання інформатики у другому класі» прямо зазначено: «Графічний редактор Paint».

Ще більше спірним є вивчення Інтернету в початковій школі, тим більше електронного листування в четвертому класі. Якщо суперечки про вік початку роботи в Інтернеті тривають, то вік, до якого треба відкласти комунікацію в Інтернеті, усіма авторами визначається майже однаково — десять-дванадцять років.

Не менше запитань виникає до теоретичного змісту цієї теми. Наприклад, учень повинен мати уявлення про веб-сторінку та її адресу, пояснювати призначення браузера та процес пошуку в Інтернеті. Ці поняття настільки фундаментальні, що їх краще в початковій школі взагалі не використати, щоб не створювати в дитини ілюзію розуміння, не кажучи вже про те, що уроки з таких тем апріорі не можуть бути розвивальними.

Цей курс цілком охарактеризований класиком: «Мы все учились понемногу чему-нибудь и как-нибудь». Школяр, переходячи в середньою школу, «матиме уявлення» потроху про все, не маючи стійких навичок роботи в жодному з програмних середовищ, що ніяк не відповідає новій концепції освіти, заснованої на технологіях навчання за діяльнісним підходом.

Стає очевидною необхідність переглянути програму викладання інформатики в початковій школі з урахуванням психологічних і фізіологічних особливостей дітей семи-дев’яти років. Сподіваємося, що колись це станеться, але викладати потрібно вже зараз.

Що можна порадити вчителеві?

Як працювати з наявним підручником, що з нього можна використати, а що просто не прийнятне? Розглянемо підручник «Сходинки до інформатики» Г. В. Ломаковської, Г. О. Проценко, Ф. М. Рівкінд, И. Я. Ривкінд. Якщо ви працюєте за іншим підручником, рекомендації зі зміни програми та використання програмних засобів є загальними.

Учитель інформатики, почавши викладати у другому класі, повинен ураховувати, що за новою програмою його учні можуть: читати зі швидкістю тридцять слів на хвилину; знають складання й віднімання тільки двозначних чисел (причому перехід через десяток можуть робити в межах двадцяти, а далі без переходу через десяток); не володіють поняттями часу; не знають порядку дій; не мають поняття «маса».

Виходячи з цього, першу ж інструкцію з правил техніки безпеки вчитель має адаптувати, прибравши з неї відстань п’ятдесят сантиметрів до монітора (до речі, поняття монітора вводиться авторами набагато пізніше, на сторінці 24), час п’ятнадцять хвилин і тим більше секунди, відповідно, інструкцію тільки озвучуємо та не задаємо її читати.

Статті «Що може комп’ютер» і «Комп’ютери бувають різні» не можна задавати учням для читання, оскільки для їх прочитання знадобиться часу набагато більше, ніж відведено на виконання домашнього завдання. Це зауваження стосується всіх подальших статей, кількість слів у яких перевищує дев’яносто-сто десять. Запитання та завдання до першого розділу можна використати як домашнє завдання.

Для практичної частини уроку на початку навчального року краще використати програми на розвиток уваги, пам’яті, логіки, на поглиблення знань з інших предметів. Ідеально, якщо час роботи з кожною програмою становитиме 10–15 хвилин, тобто новий урок — нова програма (ви уникнете безлічі проблем, пов’язаних із відсутніми учнями та збереженням програм). Як приклад можна навести програми, розташовані на сайті igraem.pro.

Час, відведений на вивчення теми розділу II «Основні складові комп’ютера. Початкові навички роботи за комп’ютером», скорочуємо з дев’яти до трьох годин (маємо право). Решту часу передаємо темі «Графічний редактор». Параграфи з четвертого по сьомій вивчаємо «мимохідь».

Як відомо, для дитини краща форма навчання ігрова. Тут усе просто. Дитині подобається якась іграшка, вона в неї грає та разом із цим, автоматично й без зусиль, навчається основ роботи на комп’ютері. Подібне навчання відбувається дуже швидко — адже дитина не вчиться, а просто грає!

Дуже добре, що домашні завдання в цих параграфах відповідають програмам практичної частини уроків, які ми підібрали (знайди відмінності, продовж ряд). А ось восьмий параграф краще взагалі пропустити, бо в ньому дивне завершення роботи Windows, робота з годинником, вивчення якого передбачене в кінці третього класу, вимоги знати значки програм, які ще не вивчали тощо.

Вивчення клавіатури не могло не відбуватись увесь попередній час, тому сміливо записуємо тему в журнал, пропускаємо параграфи другого розділу (домашні завдання можемо використати), що залишились, а клавіатуру продовжуємо вивчати за потреби.

Проблемність вивчення теми «Повідомлення, інформація, інформаційні процеси» була розглянута в журналі «Інформатика в школі» в № 8 (32) за 2011 рік. Подання цього матеріалу в підручнику не витримує критики. Про що можна говорити, прочитавши в підручнику про Месопотамію, Стародавній Єгипет, Стародавню Грецію та безглузді для другокласників 42 195 метри (адже ми пам’ятаємо, що вони знають рахунок у межах першої сотні!)?

Розчулює завдання на усне обчислення різниці тризначних чисел, повідомлення — у Києві + 7, повідомлення про Чарльза Беббіджа, який жив у XIX столітті. Проблеми у викладі цього розділу можна перелічувати довго, а якщо коротко — кількість годин на тему скорочуємо з п’яти до двох, а час, що залишився, переносимо в тему «Комп’ютерна підтримка вивчення предметів». Дітей до тексту не допускаємо, домашні завдання використовуємо обережно, на практичній частині продовжуємо використовувати розвивальні програми, що відповідають віку.

Час теми «Алгоритми і виконавці», використовуючи право зміни порядку викладання тем, переносимо в четвертий клас.

Чудово, що підручник пропонує як графічний редактор Tux Paint ― це дійсно оптимальний вибір, особливо враховуючи нашу збільшену кількість годин для його вивчення. Дивує підбір матеріалу для теоретичної частини та завдань. Ось деякі приклади:

• завдання на додавання у стовпчик не припустимі (тим паче для більш ніж двоцифрових чисел);
• дивний вибір властивостей об’єктів (для кулькової ручки перша властивість — довжина);
• використання метрів, сантиметрів, глибин у 2210 м;
• колір обкладинки підручника чомусь блакитний (усі кажуть, що більше зелений).

Але це дрібниці. Набагато страшніше, що автори підручника наполегливо плутають два поняття: вага й маса, постійно вимірюючи вагу в кілограмах, привчаючи до цього учнів. Якщо вже вводити якісь поняття, то робити це потрібно коректно. Теоретичний матеріал цього розділу слід використовувати обережно. Як домашнє завдання беремо не лише завдання з підручника, але й завдання на роботу з Tux Paint, заздалегідь просимо батьків учнів установити її на домашніх комп’ютерах, що зазвичай не викликає проблем, оскільки це вільна програма.

Останній, шостий розділ підручника, на вивчення якого, як ми пам’ятаємо, у нас є три додаткові години, учням не показуємо (там написано або те, що вони давно знають, або те, що їм знати рано або не треба). Параграф тридцять два — вершина дурості. Оцініть фразу «Великий годинник на Біг-Бені». Для довідки: Біг-Бен (англ. Big Ben) — назва найбільшого з шести дзвонів Вестмінстерського палацу в Лондоні, часто цю назву відносять до годинника та Годинникової вежі загалом, яка з вересня 2012 року офіційно називається «Вежею Єлизавети»). Час, відведений на вивчення цього матеріалу, доцільно використати за узгодженням з учителем початкової школи.

Ось ми й закінчили аналіз підручника «Сходинки до інформатики». Сподіваємося, що навчання другокласників інформатики принесе вам радість і задоволення!

Ольга Бауріна, м. Севастополь, для Освіта.ua