Тенденції особистісної орієнтації розвитку системи освіти підтверджені результатами досліджень сучасних вітчизняних психологів і педагогів. Орієнтація на особистість учня у процесі педагогічного стимулювання розвитку їхніх творчих здібностей базується на тому, що від моменту народження дитина змінює, перетворює навколишній світ за власною ініціативою. Вона навчається, творчо освоює світ речей, створюючи нову гру, казку, малюнок. Педагогічне стимулювання розвитку творчих здібностей на практиці відбудеться за умов зміни уявлень про характер стосунків між учителем та учнем, утвердження стилю довіри, співробітництва та співтворчості. Цьому сприяє віра вчителя у творчий потенціал, здібності та можливості учня, урахування індивідуальних психічних та інтелектуальних особливостей кожного вихованця, опора на прагнення учня самовиразитися і самореалізуватися серед інших особистостей як індивідуальність. Для цього потрібно, щоб учитель створював доброзичливу атмосферу на уроках, давав дитині можливість висловлювати власні думки без оцінних суджень, забезпечував плюралізм думок і суджень, толерантність до поглядів інших під час творчої діяльності та оцінки її результату, давав кожному учню право на помилку. Для досягнення цієї мети пріоритетними є технології, спрямовані на впровадження в навчальний процес комп'ютерної техніки, різноманітних систем розвивального, індивідуального і диференційного навчання; нових технологій навчання обдарованих дітей; гуманізація навчального процесу. Вони сприяють створенню таких умов, за яких учень займає позицію суб'єкта навчально-виховної діяльності; внаслідок цього у нього розвиваються якості творчої особистості: ініціативність, прагнення до самоосвіти, самонавчання. Формування особистості і її розвиток здійснюються в процесі навчання, якщо виконуються важливі умови: - Створення позитивного настрою до навчання.
- Відчуття позитивної атмосфери у колективі для здійснення спільної мети.
- Можливість висказувати свою думку і вислуховувати товаришів.
- Учитель - це друг, радник, старший товариш.
Всі ці умови здійснюють інтерактивні технології кооперативного навчання: робота в парах і групах. Навчання - це праця, а не розваги. Але ця праця може бути різною: примусова і нецікава, добровільна і розвиваюча творчій потенціал, коли навіть важке діло дає учням радість. Учнівська праця залишиться працею, але ефективність її буде більшою. В сучасній практиці дуже часто використовують фронтальні і індивідуальні форми роботи. Диференційний підхід в навчанні при фронтальних формах організації навчальної діяльності фактично не може бути здійснено. При індивідуальній роботі використання диференційованого навчання здійснюється важко. Опит праці в школі підказує, що саме групова і парна робота найкраще допомагає розвитку комунікативних здібностей учнів. Але треба розрізняти "діяльність в колективі" і "колективну діяльність". Колективна діяльність дітей на перших стадіях носить формальний характер. Групова робота - це перш за все гра, гра в організацію, гра в навчання. Гра допомагає учням зрозуміти навчальну тему, знайти незрозумілості. Головна мета групової і парної роботи - розвиток мислення учнів. Як в кожній грі, тут існують свої правила. Правила можуть бути опрацьовані заздалегідь і використовуватись в подальшій роботі. Правила можуть опрацьовуватись тут і зараз, тобто тільки для роботи над конкретним завданням. Правила можна доповнювати, змінювати. Але складати і опрацьовувати їх треба разом з учнями. «Положення про групову і парну роботу» затверджуються колективно і потім вся робота підпорядковується цім правилам. Наведу приклад таких правил: - Починайте висловлюватись спочатку за бажанням, а потім по черзі.
- Дотримуйтесь правил активного слухання, головне - не перебивайте один одного.
- Обговорюйте ідеї, а не особистості, які висловили цю ідею.
- Утримуйтесь від оцінок та образ учасників групи.
- Намагайтеся дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у групі може бути особлива думка і вона має право на існування.
На початкових етапах навчання учнів роботі у малих групах особливо ефективна технологія роботи в парах. Її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань. За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватись. Робота а парах дає учням можливість подумати, обмінятися ідеями з партнером і потім озвучити це перед класом. Ця форма роботи сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, переконувати, вести діалог, дискусію. Така співпраця не дає можливості ухилитись від виконання завдання. Найчастіше на уроках можна використовувати такі види роботи в парах: - Гра "Незнайко" (один учень читає, інший виправляє помилки);
- "Інтерв'ю" (узяти інтерв'ю і визначити ставлення партнера до заданого тексту, статті і т.д.);
- Гра "Кіт і мишка" (зробити критичний аналіз чи редагування письмової роботи один одного);
- "Взаємні запитання" (протестувати та оцінити один одного);
- "Щоденник подвійних нотаток" (проаналізувати разом проблему, вправу чи експеримент; сформулювати підсумок уроку чи серії уроків; дати відповіді на запитання учителя).
Для організації роботи в парах використовують такий алгоритм: - Запропоновують учням завдання (запитання для невеличкої дискусії чи аналізу ситуації).
- Об'єднують учнів в пари, визначають, хто з них буде говорити першим, і прошу обговорити свої ідеї один з одним Краще відразу визначити час на висловлення кожного в парі і спільне обговорення. Це допомагає досягти згоди щодо відповіді або рішення.
- По закінченні часу на обговорення кожна пара представляє результати роботи, обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом. За потребою це може бути початком дискусії або іншої пізнавальної діяльності.
Співпраця в парах готує дітей для подальшої роботи в групах. Групова робота - це унікальна організація уроку. Вона забезпечує взаємодію між учнями і робить непрямим керування вчителя. Він виступає організатором початку і кінця роботи: формулює завдання, спільну інструкцію по його виконанню, разом з учнями приймає участь оцінки результатів. Етап спільної оцінки допомагає формуванню самооцінки і самоконтролю школярів. Дуже важливо, що оцінюється робота всієї групи, а не окремих учнів. Помилки дітей обговорюються тільки в групі. Робота учнів перетворюється із індивідуальної діяльності кожного учня в співпрацю. Учні вимушені навчитися домовлятися швидко, не враховуючи особисті інтереси. Поступово учень починає відчувати клас частиною свого світу, він зацікавлений в підтриманні дружніх стосунків. Ця форма роботи має велике значення для формування самостійності школяра. Працюючи в команді, учень має можливість проявляти ініціативу (вибрати завдання, порадити, як організувати роботу); вчитися планувати свої дії, переконувати, нести відповідальність за себе і команду. Велике значення має процес розподілу дітей класу на групи. Дуже часто вчитель об'єднає дітей в групи з урахуванням їх особистих можливостей. Відомо, що слабкому учню потрібні не стільки сильні, скільки терплячі і доброзичливі партнери. Школяру з високою активністю потрібен партнер здібний слідкувати за ходом міркувань. Об'єднання дітей "по бажанню" не завжди дає продуктивний результат. Тому що особисті відношення стають головними в розподілі доручень і організації роботи. Краще відразу визначити час на висловлення кожного в парі і спільне обговорення. Це допомагає досягти згоди щодо відповіді або рішення. Виділяють головні напрямки при організації групової форми навчання: 1. Завдання треба сформулювати ясно і чітко. На початку роботи слід дати учням інструкції по виконанню роботи. Наприклад, можна порадити учням розглядати предмет з різних точок зору. Або записати на дошці ключові слова для обговорення теми та інше. 2. Треба визначити, хто буде головуючим, посередником, секретарем, доповідачем. Розподілення вчителем ролей в групі має особливе значення на перших етапах формування груп. Пізніше це можуть робити самі учні. 3. Поведінка учителя під час групової роботи. Учитель, працюючий з малими групами може: - контролювати,
- організовувати,
- оцінювати роботу учнів,
- пропонувати учням різні варіанти рішення,
- бути наставником, джерелом інформації.
Кожен педагог використовуючи роботу в групах повинен пам'ятати: - Недоцільно приділяти свою увагу тільки одній групі, забувши про інші.
- Виправляти помилки (окрім тих випадків, коли учні самі звертаються по допомогу).
- Недоцільно виправляти або критикувати перші висловлювання, навіть, якщо припущено грубу помилку. Цю роботу повинні виконати учні в доброзичливій формі.
- Непотрібно давати відповідь на запитання, якщо на нього може відповісти будь хто з учнів.
Педагогу не слід ходити по класу або стояти біля однієї парти. Учні дуже часто соромляться висказувати думку в присутності учителя. Але ближче до кінця роботи, коли учасники вже ведуть розмову, педагог може прийняти участь в обговоренні: слухати, направляти, відповідати на питання. За технологією застосувань парну і групову роботу можна поділити на слідуючи види: - Збирання інформації з певної теми.
- Інтенсивна перевірка обсягу й глибини знань.
- Розвиток вмінь аргументувати власну позицію.
Наведу декілька прикладів форм групової роботи на уроках: Карусель Розставте стільці для учнів у два кола. Учні, які сидять у внутрішньому колі, розташовані спиною до центра, а ті, які сидять у зовнішньому - обличчям до них. Таким чином, кожен сидить навпроти іншого. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухливе: за сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один стілець праворуч і опиняються перед новим партнером. Мета: пройти все коло, виконуючі поставлене завдання. Акваріум Слід об'єднати учнів у групи по 4-6 учнів і запропонувати їм ознайомитися із завданнями. Одна із груп сідає в центрі класу. Ця група отримує завдання для проведення групової дискусії. Поки діюча група займає місце в центрі, вчитель знайомить решту класу із завданням і нагадує правила дискусії у малих групах. Групі пропонується впроголос упродовж 3-5 хвилин обговорити можливі варіанти розв'язання проблемної ситуації. Учні, які перебувають у зовнішньому колі, слухають, не втручаючись у перебіг обговорення. По завершенні відведеного для дискусії часу група повертається на свої місця, а учитель ставить класу запитання: - Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?
- Чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною?
Така бесіда може тривати 2-3 хвилини. Після цього місце в «акваріумі» займає група, котра обговорює наступну ситуацію. Наприкінці вчитель має обговорити з учнями перебіг групової роботи, прокоментувати міру оволодіння навичками дискусії в малих групах. Ажурна пилка Такий вид діяльності на уроці дає можливість працювати разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи. Під час роботи за допомогою технології «Ажурна пилка» учні повинні бути готовими працювати в різних групах. - Спочатку учень працюватиме в «домашній» групі.
- Потім він в іншій групі буде виступати в ролі експерта з питання, над яким він працював в «домашній групі» та отримає інформацію від представників інших груп.
- В останній частині заняття учень знову повертається в свою „домашню" групу, для того щоб поділитися тією інформацією, яку йому надали учасники інших груп.
"Домашні" групи Кожна група отримує завдання, вивчає його та обговорює цей матеріал. "Експертні" групи Після того, як учитель об'єднав учнів у нові групи, вони стають експертами з тієї теми, що вивчається в їх "домашній" групі. Парна і групова робота мають значні переваги. На відміну від лекції, де переважає монологічна мова педагога, і від самостійної роботи учнів на заняттях з використанням групової і парної роботи відбувається відпрацювання конкретних умінь і навичок у режимі діалогу. Невеликі групи дозволяють учителю бачити кожного у процесі практичної діяльності, сприяють виникненню стійких зв'язків між усіма присутніми, стимулюючи процеси глибокого осмислення діяльності. полегшують результативності процесу. Парна і групова діяльність - це спільна діяльність учителя й учнів, що дає змогу реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги та розвитку творчості. В. Сухомлинський зазначав, що "...без творчого життя особистість не може бути вихованою, без творчості немислимі духовні, інтелектуальні, емоційні, естетичні взаємовідносини". Саме творчість стимулює розвиток мислення, інтересів, дослідницьку діяльність. Автор: Авраімова О.А., учитель початкових класів, Донецька гімназія № 92.
Джерело: http://osvita.ua/school/method/technol/6630/ |