| Мультяшки |
|---|
 |
| Кнопка сайту |
|---|
|
| Безпека сайту |
|---|
 |
| Зараз на сайті |
|---|
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
|
Каталог статей
"Причини суїцидальної поведінки"
"Причини суїцидальної поведінки"
Самовільний вихід із життя — велика трагедія не тільки тому, що на Землі стало на одну людину менше, не тому, що даний акт несе горе та сльози рідним та близьким, а ще й тому, що причини та умови, які підштовхують до самогубства, залишаються. Кажуть: «Не було б причин, не було б і самогубств.» Цілком розумно. Навіть, якщо врахувати, що приблизно 25% суїцидальних вчинків здійснюють психічно хворі, 50% самогубств припадає на тих, хто відноситься до розмитої групи граничних нервово—психічних станів, та 20% подібних актів здійснюють особи, володіючи твердим мисленням, сильною волею, яких підштовхують на цей крок ситуативні обставини. Добровільний вихід з життя — явище, безумовно, негативне і з ним необхідно боротися. Це з одного боку. А з іншого — дія суто індивідуальна. Взагалі, самогубство — це хвороблива функція діяльності головного мозку, яка характеризується аутоагресивною поведінкою під впливом внутрішніх або зовнішніх подразників, які виникають в результаті неадекватної оцінки отриманої інформації або ситуації. До замахів відносяться всі суїцидальні акти, котрі не закінчились летально по причині, незалежній від суїцидента. Суїцидальними спробами вважають демонстративно-установчі дії, при яких суїцидент частіше всього знає про безпеку здійснюючого ним акту. До суїцидальних проявів відносяться думки, вислови, натяки, які не супроводжуються якими-небудь діями, направленими на позбавлення себе життя.
Криза підліткового віку, сповнена бурхливими емоційними сплесками дозрівання особистості і різними суперечностями, зумовлена становленням свого "Я" та пошуком свого місця у суспільстві. Саме підлітковий вік характеризується високими проявами девіантної поведінки дітей. Суїцидальна поведінка - це один з проявів відхилень у поведінці.
Важливим станом життєвого циклу людини є підлітковий та юнацький вік. Перший період підліткового віку (11-12 років) займає особливе місце, оскільки в цей час відбувається перехід однієї епохи життя до іншої, від дитинства до дорослості. Саме в цей період зароджуються основні риси зрілої особистості, формуються основні якості, механізм регулювання поведінки. Це найсприятливіший час розвитку психічних функцій (сприйняття, мовлення, пам'яті тощо), що визначають психічний розвиток дитини мають вирішальне значення для її навчання і виховання. Підліток звикає жити у світі "дорослих" соціальних відносин та закономірностей, тим часом як йому бракує індивідуального соціального досвіду.
Юність вже вирішує, якими шляхами можливо досягнути бажаного, які для цього є об'єктивні можливості.
Установлено, що психологічний дискомфорт відчуває кожен 6-й підліток віком до 12 років та кожен 3-й - віком до 18 років.
Очевидно, що відчуття задоволення собою, своєю діяльністю, своїм місцем у житті, стосунками з навколишніми позитивно впливають на душевний стан людини, це допомагає їй швидше адаптуватись до навколишнього світу, краще долати стреси, бути більш здоровою й працездатною.
Внутрішні психологічні проблеми і міжособисті конфлікти призводять не лише до глибоких внутрішніх переживань, але й можуть стати причиною різних захворювань, апатії, пияцтва, наркоманії і навіть суїциду.
Інтенсивні процеси соціалізації у підлітків (їхнє дорослішання й усвідомлення цього, пошук сенсу життя, вікові процеси тощо) можуть привести до відчуття втрати сенсу життя і подальших небажаних дій.
Криза в підлітково-юнацькому віці також може привести до суїцидальної спроби. Самовбивство у юнацькому віці стоїть на другому місці (після смерті внаслідок нещасних випадків).
Загальні принципи профілактики самовбивств базуються на уявленнях про суїцид як явище, природа якого обумовлена системною взаємодією соціально-демографічних факторів.
У дітей шкільного віку 10-15 р. спостерігаються хворобливі зміни настрою. Інколи деякі учні страждають тяжкою формою депресії, інколи вони можуть бути обумовлені біологією. Різні інфекції, ендокринні захворювання, дія токсичних металів чи хімікатів, алергії, незбалансоване харчування, анемія - усе це може спровокувати депресію і привести молоду людину до спроби самогубства. Нерідко сам перехідний вік стає причиною емоційного стресу. Невміння виправдати довір'я батьків, педагогів чи друзів. Наприклад, батьки Сашка були людьми освіченими, багатими і тому він вважав, що в школі теж повинен вирізнятись своїми успіхами. Це виявилось йому не під силу, він впав у депресію і хотів покінчити життя самогубством. Розлучення батьків, погіршення чи втрата здоров'я теж може бути поштовхом до самогубства. Втрата відчуття, що тебе люблять, коли здається, ніби ти покинутий і нікому не потрібний. Який біль відчувають учні, зіштовхнувшись вдома з такими проблемами, як розлучення батьків, пияцтво, жорстоке ставлення до дітей, коли вони бачать, як батько б'є матір, чи як батьки, повністю зайняті своїми турботами, просто ухиляються від своїх обов'язків.
Доцільно класифікувати мотиви суїцидальних вчинків на слідуючі групи:
I. Особистісно-сімейні конфлікти:
• несправедливе ставлення з боку батьків та навколишніх;
• ревнощі, подружня зрада, розлучення;
• втрата рідної людини;
• перешкода до задоволення актуальної потреби;
• незадоволеність поведінкою й потребами, якостями рідної людини;
• самотність;
• нерозділене кохання;
• брак уваги, турботи з боку навколишніх;
• статева неспроможність.
II. Стан психічного здоров'я:
• реальні конфлікти у здорових осіб; паталогічні розлади (обумовлені розладами психічної діяльності).
ІІІ. Стан фізичного здоров'я:
• соматичні захворювання, фізичні страждання;
• каліцтва.
IV. Конфлікти, пов'язані з антисоціальною поведінкою суїциданта:
• побоювання судової відповідальності;
• страх перед карою чи осудом;
• самозасудження через аморальний вчинок;
V. Конфлікти в професійній чи навчальній сфері:
• неспроможність, невдачі на роботі чи в навчанні, втрата престижу;
• несправедливі вимоги до виконання професійних чи навчальних обов'язків.
VI. Матеріально-побутові труднощі.
VII. Інші мотиви.
Важко зрозуміти мотив поведінки, але завдання людини - бути чуйною й уважною до кожного. Треба створити такий психологічний клімат, щоб ніхто не відчував себе самотнім, невизнаним і неповноцінним.
Ознаки та сигнали суїцидальних намірів:
1 .Суїцидальна спроба (незавершений суїцид).
2.Суїцидальна погроза:
• Я не можу цього витримати.
• Я не хочу більше жит.
• Я хочу померти.
Неабияке значення мають фактори та причини, з яких людина покидає життя самогубством. Здійснення людиною раніше спроби до самогубства є сильним попередженням наступного завершеного суїциду. Спроба до самогубства — один із найкращих показників намірів людини. Немає нічого драматичнішого за крик про допомогу. Деякі суїцидальні спроби не сприймаються, як серйозні. Наприклад, молода дівчина приймає певну кількість таблеток, будучи впевненою, що її спроба буде розкритою. Або чоловік наносить собі порізи таким чином, що це ніяк не може закінчитись летально. Якщо здійснюються такі спроби, то іноді сім'я та друзі легко проходять поряд з ними або не помічають їх взагалі. Навіть в тому випадку, коли людина, спробувавши отруїтись, буде старатись в деталях виправдати свою поведінку. Дуже часто люди реагують на ці події подразливим зауваженням: Вона просто хотіла привернути до себе увагу. Справа ж полягає в тому, що до кожної суїцидальної справи слід віднестись з усією серйозністю, якою б легковожною вона не здавалась. Як було вищесказано, самими вразливими є люди, які в минулому здійснювали спроби до самогубства або тісно контактували з тими, хто намагався або отримав успіх в цьому прагненні. Статистика стверджує, що 12% із здійснюючих суїцидальну спробу, не пройде і 2 років, обов'язково знову повторять її і досягнуть бажаного. Четверо із п'яти суїцидентів, які покінчили з собою, намагались зробити це в минулому, в крайньому випадку один раз. Після першої невдалої спроби багато хто робить висновок: Я зроблю це краще в інший раз. І вони згадують про нього, особливо відчуваючи психічний стрес. Стресова ситуація робить людей більш схильними до самогубства. В цей час щось трапляється як всередині, так і навколо них. В кризових обставинах вони втрачають всі перспективи та орієнтири і під загрозою стає їх виживання. Прогнози на майбутнє здаються безнадійними та похмурими. Такі серйозні стресові ситуації, як хвороба, економічні негаразди, смерть близьких або сімейні проблеми часто перевершують можливості захисних функцій організму людини. В результаті кризи життя у людини виникає відчай та безпомічність.
Таким чином, ситуаційні фактори часто приводять до суїцидальної реакції. Ситуаційні фактори, які сприяють суїциду, були детально досліджені в Сан-Франциско. По мірі їх внеску в розвиток суїцидальної поведінки можливо виявити наступне: •Ризик суїциду високий у людей з нещодавно виявленою хронічно прогресуючою хворобою. Фактор прогресування хвороби є більш вагомим для суїцидального ризику, ніж його тяжкість або втрата працездатності.
•Економічні негаразди, з якими стикається людина, торкаються дещо більшого, ніж просто гаманця. Без сумніву, вони породжують проблеми, пов'язані з їжою, одягом або житлом. Але при цьому ставиться під питання компетентність тих, які потрапили в фінансові труднощі. Вони гостро відчувають себе невдахами, життя яких не вдалось. Майбутнє здається їм невизначеним, а самогубство розглядається, як сприятливе вирішення ситуаційної проблеми.
•Зі смертю коханої людини життя вже ніколи не стане, як колись. Руйнується звичайний стереотип сімейного життя. Можливому суїциду, як правило, передує затяжне інтенсивне горе. Протягом багатьох місяців після похорону спостерігається відхилення виниклої реальності, соматичні дисфункції, розлади, все більше охоплююче почуття вини, ідеалізація утрати, апатія, а також вороже ставлення до друзів та родичів, які намагаються надати допомогу. В цих умовах суїцид може здаватись звільненням від психічного болю або способом з'єднання з тим, хто був коханим і назавжди пішов з життя. Його можуть розглядати як покарання за вигадані або реальні вчинки, допущені по відношенню до покійного.
•В багатьох обставинах розуміння та сімейні конфлікти можуть сприйматись як події тяжчі, ніж смерть. Якщо людина помирає, то цьому існують раціональні ( У нього був рак ) або релігійні пояснення ( Бог дав, Бог взяв ). При розлученні розумні або найприродніші трактування здаються уявними підставами. Вони особливо не задовольняють, коли в ситуацію втручаються діти і виникають проблеми з їх опікою і вихованням, які доводиться вирішувати на фоні безсвідомиго почуття вини, поразки або помсти. Виникаючі проблеми мають глибокий психотравмуючий вплив як на батьків, так і на дітей. Дослідження стверджують, що багато людей, які закінчували собою, виховувались в неповній сім'ї.
•Сімейні фактори. Щоб зрозуміти людей, які скоїли суїцид, потрібно добре знати їх сімейне життя, поскільки воно відображає емоційні порушення у членів сім'ї. Від особливостей сімейного оточення залежить чи проявиться їх потенціал самознищення. Наприклад, якщо людина неспокійна, то вона не тільки нерегулярно приймає їжу і уникає друзів, а й інших членів сім'ї також може охопити відчай. Було виявлено, що, при більшості суїцидів у підлітків, їх батьки були подавлені і думали про самогубство. В інших випадках членів сімей можуть долати гнів і обурення. Щоб відрегулювати свої негативні емоції, вони інколи безсвідомо обирають одного із близьких об'єктів колективної агресії. На жаль, стаючи козлом отпущения, часто не знають, як подолати недоброзичливість, постояти за себе або правильно поступити в цій ситуації. Якщо, нарешті, він вирішує покінчити з собою, то тим самим, він просто проявить ті антисоціальні імпульси, котрі скрито мають інші члени сім'ї. В сім'ї можуть виникати такі кризові ситуації, як смерть близьких, розлучення або втрата роботи. Ці колізії викликають сильну тривогу та емоції хвилювання. Як правило, хтось повинен бути відповідальним за виниклі порушення соціальних зв'язків. Частіше всього обирається самий вразливий член сім'ї, найменш агресивний, який не вміє відстояти свою думку або протирічити, йому багаторазово повідомляють, що саме він є поганим і відповідальним за всі ці негаразди. Його можуть навіть звинуватити в смерті близької людини, яка трапилась з природних причин. Бувають ситуації, коли люди розлучаються з життям, щиро вірячи в те, що цим вони захищають тих, кого більше всього кохають. Більше того, суїцидогенна сім'я може бути впевнена, що таким незвичним способом, як самогубство, вирішуються проблеми для решти. Суїцид неможливо серйозно вивчати поза контексту соціального оточення конкретної людини. Обов'язково варто брати до уваги актуальні потреби, бажання та прагнення близьких. Важливо розуміти не тільки переживання суїцидального індивіда, але і емоціональний клімат сім'ї. Емоційні переживання є одним з основних показників можливості суїциду. Будь—який раптовий особистісний конфлікт завжди є серйозним попередженням. Більшість потенційних самогубць страждають від депресій. Депресія часто починається поступово, з'являється тривога і в'ялість. Люди можуть не усвідомлювати її початку. Вони тільки помічають, що останнім часом стали подавленими, сумними і хандрять . Майбутнє постає темним і вони вважають, що його неможливо змінити. Часто вони приходять до висновку, що хворі раком, психічною чи іншою невиліковною хворобою. Перед суїцидом вони починають думати про смерть. Їм стає важко виконувати навіть прості обов'язки. Кажуть: «Я навіть не можу ясно мислити». Їм буває важко прийняти найпростіше рішення. Вони скаржаться на в'ялість, нестачу життєвої енергії та втому. Ознакою депресій і обумовлених нею суїцидальних думок може бути зниження сексуальної активності. Хворі депресією скаржаться на безпліддя та імпотенцію. Інтимні зв'язки не задовольняють їх потреби. Норман Табачник вважає, що сексуальні порушення є характерною рисою для людей, схильних до самознищення. Детальне вивчення цих станів, як правило, виявляє депресивний настрій, а при більш глибокому розгляді і суїцидальні схильності. Збережена сексуальна функція, в тому випадку, коли складає частину позитивних взаємовідносин з іншою людиною, є захист від самознищуючої поведінки. Завдяки їй у важливих для людини міжособистісних контактах зберігається компонент інтимності в душевній близькості.
Ознаками емоційних порушень є:
– втрата апетиту або імпульсивне переїдання, безсоння або підвищення сонливості протягом, в крайньому випадку, останніх днів;
– незвичайно зневажливе ставлення до свого зовнішнього вигляду;
– відчуття нудьги при проведенні часу в звичайному оточенні або виконанні роботи, яка раніше приносила задоволення;
– порушення уваги зі зниженням якості виконуючої роботи;
– раптові приступи гніву, які часто виникають із-за дрібниць.
Ознаки самогубства бувають різними в залежності від віку. У юнаків найбільш явним натяком на суїцидальні тенденції є зловживання алкоголем та наркотиками. Приблизно половина молодих людей, які здійснюють суїцид, приймали перед цим ліки, виписані їх батькам. В середньому віці — це неможливість примиритись або контролювати ситуацію, що часто проявляється в якому-небудь психосоматичному захворюванні. У людей літнього віку ознаками суїцидальних думок можуть бути розмови про відмову від чого-небудь. Цікавить суїцидологічний аспект і інших психологічних розладів. Неврози, які характеризуться безпідставним страхом, внутрішньою напругою та тривогою.
Невротик не втрачає зв'язку з оточуючим середовищем, але у нього відсутня довіра до людей, в зв'язку з цим він стає підозрілий та тривожний. Характерологічні або особистісні проблеми виникають з дефіцитом моральних норм, здравомислячих або складних взаємовідносин з оточуючими. Ці люди не страждають, власне, душевними розладами, однак схильні до здійснення антисуїцидальних вчинків без виникнення почуття вини. Психози проходять важче ніж неврози. Людина, якій властивий психоз, як правило, неадекватно реагує на більшість ситуацій оточуючого життя. До них відноситься моніакально-депресивний психоз з глибокими змінами настрою від манії до депресії, яка супроводжується суїцидальними думками. Поширеним захворюванням є шизофренія, при якій виникають маячні розлади та обманні сприймання: голоси та привиди. Для цих хворих нічні жахи стають реальними. Оточуюче причудливо змінює свої контури, а значення, яке передається окремим фактом, не має яких-небудь реальних підстав. Серед людей, які страждають психозом, шизофренією та маніакально-депресивним психозом, частота суїцидів достатньо велика: до них відносяться не менш 1/4 суїцидентів. Необхідно підкреслити, що хворі, які страждають психотичною депресією, часто здійснюють суїцидальні дії на початку та кінці психозу. Серед хворих шизофренією, як показують різні дослідження, від 3 до 12 % здійснюють самогубства. Ризик суїциду на протязі їх життя спостерігається від 15 до 20 %. Хворі шизофренією часто здійснюють суїциди із-за відчаю, якщо раптово усвідомлюють недієздатність контролювати свою долю або сили, марення, переживання та постійних галюціонарних розладів.
Сьогодні психологи виділяють 10 основних мотивів суїцидальної поведінки:
• Переживання образи, одинокості, відчуженості, неможливості бути зрозумілим.
• Реальна або уявна втрата батьківської уваги, нерозділене кохання, ревнощі, смертельні хвороби, недоліки фізичного розвитку.
• Переживання, пов’язані зі смертю одного із батьків, їх розлученням або із ж відсутністю одного з них.
• Почуття провини, сорому, образи, незадоволеності собою.
• Страх перед ганьбою; глузування, приниження.
• Страх перед покаранням.
• Любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність.
• Почуття помсти, погроз, шантажу, стресові ситуації, невдоволеність життям.
• Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття.
• Наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів (“ефект Вертера”).
Щодо останнього мотиву, то психологи давно помітили пряму залежність між кількістю самогубств, які демонструють телебачення та інші засоби масової інформації, та реальною кількістю самогубств у суспільстві.
Досліджуючи проблему самогубства, деякі автори висувають теорію щодо впливу сім’ї на це явище, вважаючи що одинак повинен жити легше, ніж одружений. А щоденна праця для забезпечення родини пов’язана із прикрощами і клопотами, конфліктною поведінкою. Інші дослідники пов’язують самогубства із ступенем зв’язку людини і суспільства. На цей показник впливає як відірваність людини від нього, так і тісний зв’язок людини із цим суспільством. Констатовано також, що рівень суїцидів має стосунок до промислового розвитку країни, а також до процесів урбанізації суспільства. Кризові ситуації в економіці, злам традиційного окладу — це незначна частина події, здатних спонукати людину до суїциду. У даному випадку мова йде про аномічні самогубства. Вони є наслідком неспроможності людини пристосуватися до швидкозмінних умов суспільства. Такі самогубства є найбільш характерними для українського суспільства. Основні їх причини лежать у сфері соціальній, соціально-психологічній, а також пов’язані з депресією, алкоголізмом, наркоманією, викликані неприємностями, безробіттям, втратою змісту життя і професійних перспектив, хронічною відсутністю грошей та роботи.
Депресія вже давно стала ознакою сучасного життя, ніби безкоштовним додатком до здобутків цивілізації. Вона перестала бути відхиленням у психічному здоров’ї — кожен із нас у складній ситуації відчував не просто погіршення настрою, а й фізичне та емоційне знесилення, навіть небажання жити. Головна небезпека цього стану полягає саме в тому, що досить часто він наштовхує людину на думки про самогубство. А іноді ці думки втілюються в реальні дії. У такі моменти людина відгороджує себе від оточуючих, думка про невирішену проблему стає нав’язливою, як наслідок — безсоння, втрата апетиту, неможливість самостійно знайти вихід. І зовсім швидко постає питання: чи потрібно жити взагалі? Іронія долі полягає в тому, що в переважній більшості таких випадків є цілком реальна можливість виправити ситуацію, але, зосередившись на проблемі, дуже складно знайти вихід. Звернутися за допомогою до близьких, рідних, друзів або професійних психологів людина, котра знаходиться в стані депресії, не бажає або не може. Їй здається простішим “вийти із гри” шляхом позбавлення себе найдорожчого, що взагалі може мати кожен з нас — життя.
Багато людей вдаються до самогубства у віці після 50 років. Це стається через відсутність соціального та матеріального захисту, підтримки з боку рідних та коштів на лікування численних хвороб. Людина втомлюється від боротьби за кожен шматок хліба, опускає руки, не бажає бути тягарем для оточуючих. І тоді їй лишається лише один крок...
Найбільший відсоток спроб самогубства — серед молоді до 30 років. Підлітки також дуже часто для вирішення власних проблем вдаються до суїциду. Адже у цьому віці навіть невеликі проблеми сприймаються дуже гостро, а цінність людського життя ще не усвідомлюється у повній мірі. Здається, якщо на твоє кохання не відповіли взаємністю, все інше назавжди втрачає сенс. У такому віці причиною самогубства може стати навіть „двійка” за іспит.
Причина дитячих самогубств — у непорозумінні із дорослими, не влаштованості життя. Підліткам та й взагалі молоді незатишно жити у сучасному світі, де панує байдужість у сім’ях, незайнятість за межами будинку, почуття непотрібності. Для дітей смерть — це те, за допомогою чого можна довести свою правоту, уникнути покарання, помститися.
Кров і різноманітні збочення на екранах телевізорів, перевтілення після смерті формують у сучасної молоді збочене сприйняття світу. Сучасні аморфні мрійники не думають про те, що життєві вершини потрібно підкоряти, а воліють мати безтурботне заможне життя, яке саме впаде до їхніх ніг. Саме неспівпадання бажаного та реального є отим першим кроком до самогубства.
Дорослі, вчиняючи суїцид, найчастіше вибирають метод через повішення чи падіння із висоти. А молодь йде дещо іншим шляхом. Наприклад, молоді дівчата, щоб звести рахунки із життям, “люблять” наковтатися пігулок. Насправді більшість тих, хто потрапляє до реанімації у стані передозування медикаментами, позбавляти себе життя не збираються. А от залякати родичів останнім кроком охочих серед неповнолітніх стає дедалі більше. Такі вчинки здебільшого скоюють діти далеко не із бідних сімей. Як приклад — 17-річна студентка технікуму, яка після чергового непорозуміння із батьками проковтнула, запивши слабоалкогольним напоєм, цілу упаковку таблеток. Реаніматологи очистили шлунок та кров від токсинів, повернувши дівчину до тями. З’ясувалося, у студентки не було ані найменших причин піти із життя. У неї цілком благополучна сім’я, де її люблять і виконують усі її забаганки. Але донька зловживала добротою батьків — допізна гуляла з друзями, погано вчилася. Запевнила, що пішла на такий крок, аби „налякати тата з мамою, щоб менше чіплялися”.
І таких прикладів можна навести багато. Як стверджують лікарі, передозування медикаментами, до якого вдаються підлітки, не проходить безслідно для ще незміцнілого організму. Навіть за короткий проміжок часу в дитячому організмі відбуваються процеси, які згодом стають причиною багатьох хронічних захворювань. Токсичні речовини особливо згубно впливають на дівчат, яким згодом потрібно буде народжувати. Як правило, тих, кого вдалося врятувати від непоправного, наступного разу зовсім втрачають бажання гратися зі смертю.
Чимала кількість тих, хто вирішив поквитатися із життям, залишають передсмертні записки. Мабуть, це спроба уникнути всезагального осуду або хоча б пом’якшити про себе суспільну думку, пояснивши свій вчинок. Психологи стверджують, що передсмертні записки пишуть майже кожен шостий суїцидент. Вони відрізняються між собою за змістом, зовнішнім виглядом, обсягом тексту, стилем викладу та ступенем освіченості автора. Деякі з них написані поспіхом, на клаптику аркуша записної книжки, на листках відривного календаря чи фотографії. Є й такі записки, які не є результатом раптової думки. Вони виважені. Частина послань адресована конкретним особам, найчастіше найближчим родичам, нареченим, знайомим, рідше — офіційним особам або ж взагалі не мають адресата.
Для попередження суїцидів необхідно проводити первинну профілактику, основним завданням якої є поширення у школі інформації типових ознак суїцидальної поведінки дітей та підлітків.
У психологічній реабілітаційній роботі з підлітками основними заходами є:
- індивідуальна психотерапія, розрахована на активну, усвідомлену перебудову стосунків у мікросоціумі;
- сімейна психотерапія, що містить у собі з'ясування особливостей ставлення батьків до підлітка;
- виховних впливів, які застосовуються в родині, а також аналіз сімейної ситуації очима самого підлітка, ступінь психологічного комфорту підлітка в родині;
- соціальна допомога, що проводиться в анонімних кабінетах соціально-психологічної допомоги та служби невідкладної телефонної допомоги, "телефон довіри" для дітей і підлітків.
Вагому роль у проведенні суїцидальної превенції молоді відіграє турбота і психологічна підтримка з боку рідних, друзів і знайомих, а також самодопомога. Суїциденти страждають од сильного почуття соціальної ізоляції та відчаю. Вони потребують обговорення свого болю, фрустрації, розуміння власних проблем. Іноді юнакові, що перебуває у кризовій ситуації, потрібний лише уважний добрий слухач. Рідні та друзі повинні сприймати суїцидента як особистість, допомагати визначити витоки психологічного дискомфорту, пропонувати альтернативні рішення проблем. Емоційні проблеми, що призводять до суїциду, рідко вирішуються, і головне завдання рідних і друзів -не залишати суїцидента наодинці, доки він повністю не адаптується до життя.
Допомога потенційному сущиденту:
• Підбирайте "ключі" до розгадки суїциду. Суїцидальна превенція полягає не лише у піклуванні та участі друзів, а й у здатності розпізнати ознаки можливої небезпеки: суїцидальні погрози, які передують спробі самогубства; депресія, значні зміни поведінки чи особистості людини, а також приготування до останнього волевиявлення. Відзначте вияви безпомічності й безнадії і з'ясуйте, чи не є ця людина самотньою та ізольованою.
• Прийміть суїцидента як особистість. Припустіть, що людина дійсно є суїцидальною особистістю. Не думайте, що вона не здатна і не зможе наважитися на самогубство.
• Якщо ви думаєте, що комусь загрожує небезпека самогубства, дійте згідно зі своїми власними почуттями й переконаннями. Небезпека, що ви перебільшите потенційну загрозу, - ніщо в порівнянні з тим, що хтось може загинути через ваше невтручання.
• Налагодьте турботливі стосунки. У цій ситуації є час для доброзичливої підтримки, яку потрібно висловлювати не лише словами, а й діями. У подальшому дуже багато залежатиме від якості ваших стосунків. Для того, хто відчуває, що він не потрібний і не коханий, турбота чуйної людини є могутнім підбадьорливим засобом. Саме приймаючи таку людину, ви зможете проникнути в її ізольовану душу.
• Будьте уважним слухачем. Якщо людина перебуває в депресивному стані, їй більше потрібно говорити самій, аніж слухати когось. Вона страждає од сильного почуття відчуження і не завжди готова сприйняти ваші поради, відгукнутися на ваші думки і потреби.
• Не засуджуйте таку людину, пам'ятайте, що їй важко зосередитися на чомусь, окрім своєї безвиході. Вона хоче позбутися болю, але не може знайти виходу. Спробуйте залишитися спокійним і розуміючим. Ви можете надати безцінну допомогу, вислухавши розповідь про почуття цієї людини.
• Не сперечайтеся. Зустрічаючись із суїцидальною загрозою, друзі й родичі часто відповідають: "Подумай, ти живеш набагато краще, ніж інші, ти мав би дякувати долі" або «Ти розумієш, які нещастя і сором чекають на твою сім'ю?», Такі відповіді одразу блокують подальше обговорення і викликають у нещасного ще більшу пригніченість. Бажаючи допомогти таким чином, близькі сприяють зворотному ефекту.
• Ні в якому разі не виявляйте агресії, якщо ви присутні під час розмови про самогубство, і спробуйте не висловлювати обурення тим, що почули.
• Запитуйте. Найкраще запитати: «Ти думаєш про самогубство?» Це не викличе подібної думки, якщо її раніше не було. Але якщо людина думає про самогубство і знаходить когось, кому небайдуже її хвилювання і хто згодний обговорити цю заборонену тему, то вона часто відчуває полегшення, одержує можливість зрозуміти свої почуття й досягнути катарсису.
• Не пропонуйте невиправданих утіх. Причина, із якої суїцидент посвячує у свої думки, полягає у бажанні викликати занепокоєність його ситуацією. Якщо ви не виявите зацікавленості й чуйності, то депресивна людина може вважати судження на зразок: «Ви насправді так не думаєте», - виявом зневаги й недовіри. Суїциденти з презирством ставляться до зауважень типу: «Нічого, нічого, в інших є такі самі проблеми, як і в тебе», оскільки вони різко .контрастують із їхніми стражданнями. Ці фрази лише принижують їхні почуття і примушують відчувати себе ще більш непотрібними.
• Пропонуйте конструктивні підходи Допомогти суїциденту визначити джерело психічного дискомфорту важко. Адже наміри бувають різні.
• Зверніться по допомогу до спеціалістів.
• Вселяйте надію.
• Пам'ятайте! "В дев'яти випадках з десяти суїцидальна спроба - це не бажання покінчити з життям, а крик по допомогу" (Г.Отго).
“Ідея самогубства рідко буває випадковою, вона визріває тривалий час. Самогубці — зазвичай, психічно здорові люди, які, не знайшовши підтримки в людському суспільстві, заграють зі смертю. На жаль, українці ще не звикли звертатися за порадою до психолога. Саме він у хвилини незлагоди із самим собою зміг би справді допомогти”.
Джерело: http://scool8.ucoz.ua |
| Категорія: Науково-методична проблема | Додав: strekoza (08.01.2012)
| Автор: elena krasnik E W
|
| Переглядів: 3521
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
| Новини в Україні |
|---|
 |
| Календар |
|---|
 |
| Наше опитування |
|---|
|
| Пошук |
|---|
|
| Підписка на емейл |
|---|
|
| Відвідування сайту |
|---|
 |
| Статистика |
|---|
Зареєстровано на сайті:
Всього: 3284
Нових за місяць: 0
Нових за неділю: 0
Нових вчора: 0
Нових сьогодні: 0
Із них:
Користувачів 3269
Перевірених: 0
Модераторів: 0
Адмінів: 1
Із них:
Чоловіків: 389
Жінок: 2895
|
|
.jpg)
.jpg)
.jpg)
